Після початку повномасштабної війни система військового обліку в Україні фактично перейшла у режим постійного контролю, а обов’язок військовозобов’язаних своєчасно оновлювати свої персональні дані перестав бути «технічною формальністю», як це багато років сприймалося раніше. Сьогодні несвоєчасне повідомлення ТЦК про зміну місця проживання, номера телефону, місця роботи чи сімейного стану може завершитися не лише штрафом у десятки тисяч гривень, а й значно серйознішими юридичними наслідками.

Відповідно до статей 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, військовозобов’язані можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та мобілізаційного законодавства. Станом на 2026 рік штраф за неоновлення або несвоєчасне уточнення персональних даних становить від 17 000 до 25 500 гривень.

І проблема полягає у тому, що дуже багато громадян досі не до кінця розуміють, що саме вважається порушенням.

На практиці ТЦК найчастіше складають постанови у випадках, коли особа не повідомила про зміну місця проживання, сімейного стану, контактного номера телефону, місця роботи або інших облікових даних. Причому сам факт відсутності умислу далеко не завжди зупиняє територіальний центр комплектування від накладення штрафу.

Окремо варто звернути увагу на зміни, які набрали чинності після ухвалення Закону №4316-IX. З 17 квітня 2025 року в Україні фактично запровадили механізм «половинного штрафу»: якщо особа визнає порушення та не заперечує проти адміністративної відповідальності, вона може подати відповідну заяву до ТЦК ще до винесення постанови та сплатити лише 50% мінімального штрафу — 8500 гривень — протягом десяти днів. Після цього штраф вважається погашеним повністю.

На перший погляд це виглядає як пом’якшення відповідальності, однак на практиці саме тут виникає одна з головних юридичних пасток.

Тому що після визнання порушення та добровільної сплати штрафу можливість повноцінного судового оскарження фактично втрачає сенс. Саме тому перед будь-якими заявами до ТЦК необхідно спочатку оцінити законність самої постанови та дій працівників територіального центру комплектування.

І це критично важливо, оскільки на практиці далеко не всі штрафи ТЦК є законними.

Дуже часто працівники ТЦК допускають процедурні порушення під час притягнення людини до адміністративної відповідальності: неналежне повідомлення особи, відсутність належних доказів самого порушення, порушення строків розгляду справи або помилки при оформленні матеріалів. Саме через це значна кількість таких постанов у подальшому скасовується судами.

Особливо показово, що судова практика дедалі частіше звертає увагу не лише на сам факт порушення, а й на дотримання базових процесуальних гарантій людини. Суди перевіряють, чи було належним чином вручено виклики, чи мала особа можливість надати пояснення, чи дотримався ТЦК строків накладення адміністративного стягнення та чи містять матеріали справи належні докази.

Окрема проблема виникає тоді, коли адміністративний штраф починає переходити у площину виконавчого провадження.

Багато громадян помилково вважають, що йдеться виключно про «штраф на папері», однак після відкриття виконавчого провадження можуть виникати значно серйозніші наслідки: арешт рахунків, обмеження права керування транспортними засобами, внесення даних до відповідних реєстрів та примусове стягнення коштів.

Крім того, повторні порушення протягом року можуть призводити до максимальних адміністративних санкцій, а в окремих випадках, якщо слідство вбачатиме умисне ухилення від мобілізаційних обов’язків, ситуація може переходити вже у площину кримінальної відповідальності.

Саме тому оскарження штрафів ТЦК сьогодні стало окремою категорією адміністративних спорів, яка стрімко формується у судовій практиці під час воєнного стану.

Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена протягом десяти днів із моменту її винесення. Якщо строк пропущено з поважних причин, його можна поновити через суд за наявності відповідних доказів. При цьому для успішного оскарження надзвичайно важливо правильно побудувати правову позицію, проаналізувати матеріали адміністративної справи та зафіксувати всі процесуальні порушення, допущені ТЦК. І саме тут багато військовозобов’язаних припускаються головної помилки — намагаються вирішити проблему вже після того, як постанова набрала законної сили, рахунки арештовані, а строки оскарження минули.

У справах щодо штрафів ТЦК швидкість реакції часто має не менше значення, ніж сама правова позиція.