Самовільне залишення військової частини не означає, що ситуація обов'язково завершиться обвинувальним вироком і позбавленням волі. Закон передбачає спеціальний механізм, за яким військовослужбовець, який під час воєнного стану вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407 або 408 КК України, за визначених умов може бути звільнений від кримінальної відповідальності та продовжити військову службу.

Однак між рішенням «я повертаюся» і закриттям кримінального провадження існує ціла процедура. Потрібно з'ясувати статус провадження, правильно оформити намір продовжити службу, отримати згоду командира військової частини та забезпечити процесуальне оформлення звільнення від кримінальної відповідальності. З червня 2026 року паралельно діє експериментальний механізм добровільного повернення військовослужбовців після СЗЧ або дезертирства, тому алгоритм дій залежить також від обставин конкретного випадку.

Повернення після СЗЧ не закриває кримінальне провадження автоматично

Одна з найбільш небезпечних помилок — вважати, що достатньо прибути до військової частини або заявити про бажання повернутися на службу, після чого кримінальне провадження буде закрито автоматично.

Такого правила немає.

Частина п'ята статті 401 КК України передбачає спеціальну можливість звільнення від кримінальної відповідальності для особи, яка під час воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407 або 408 КК України.

Для застосування цього механізму закон вимагає, щоб військовослужбовець добровільно звернувся до слідчого, прокурора або суду із клопотанням про намір повернутися до своєї чи іншої військової частини або до місця служби для продовження військової служби. Крім того, необхідна письмова згода командира (начальника) військової частини або установи на продовження такою особою військової служби.

Отже, сам факт фізичного повернення — лише частина процесу. Не менш важливо правильно оформити його юридично.

Що змінилося у 2026 році

У червні 2026 року Кабінет Міністрів запровадив експериментальний механізм добровільного повернення до виконання обов'язків військової служби військовослужбовців ЗСУ, Держспецтрансслужби та Національної гвардії, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували.

Військовослужбовець, на якого поширюється цей порядок, може подати рапорт про бажання повернутися до визначеної військової частини, зокрема через електронний кабінет військовослужбовця, центр рекрутингу або безпосередньо до відповідної частини.

Водночас адміністративна процедура повернення і кримінальне провадження — не одне й те саме. Пункт 44 урядового Порядку прямо передбачає, що звільнення від кримінальної відповідальності за правопорушення, передбачені статтями 407 та 408 КК України, для осіб, які добровільно повернулися на службу за цим механізмом, здійснюється у встановленому законом порядку.

Інакше кажучи, повернення на службу саме собою не «анулює СЗЧ». Питання кримінальної відповідальності повинно бути вирішене окремо.

Які умови потрібно виконати

Для можливості застосування частини п'ятої статті 401 КК України принципове значення мають декілька обставин.

Передусім необхідно встановити, чи справді йдеться про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 або 408 КК України, та чи вчинене воно особою вперше. Далі необхідно оформити добровільне звернення про намір продовжити військову службу та отримати письмову згоду відповідного командира.

Саме на слові «вперше» у 2026 році окремо зупинився Верховний Суд.

У постанові від 22 липня 2026 року у справі № 731/585/25 Касаційний кримінальний суд розглядав ситуацію, коли військовослужбовцю інкримінували два окремі випадки СЗЧ, розділені в часі та не об'єднані єдиним умислом. Верховний Суд зазначив: якщо в діях особи наявні повторність, сукупність, крім ідеальної, або рецидив, скористатися спеціальним механізмом частини п'ятої статті 401 КК України не можна.

Тому ще до початку процедури повернення доцільно перевірити, що саме внесено до ЄРДР, скільки епізодів інкримінують військовослужбовцю та як вони кваліфіковані.

А якщо військовослужбовець уже повернувся?

Тут практика також має важливий нюанс.

Верховний Суд у своїй практиці 2026 року вказав, що звільнення від кримінальної відповідальності за частиною п'ятою статті 401 КК України не залежить лише від того, чи перебуває людина безпосередньо на військовій службі в момент, коли суд ухвалює відповідне рішення. Суд не повинен створювати додаткових умов, яких немає в самому Кримінальному кодексі.

Це важливо для ситуацій, коли військовослужбовець уже здійснив необхідні дії для повернення, однак через тривалість розслідування, організаційні процедури або інші обставини його статус на момент судового розгляду змінився.

Тому кожну справу необхідно оцінювати за сукупністю юридично значимих фактів, а не лише за формальною відповіддю на питання, де людина перебуває на конкретну дату.

Як виглядає процедура на практиці

До ASAP Lawyers нерідко звертаються вже після того, як військовослужбовець самостійно намагався вирішити питання: телефонував до частини, звертався до командира, прибував до підрозділу або, навпаки, тривалий час не контактував зі слідчим, оскільки вважав, що повернення на службу автоматично вирішить проблему.

У таких справах перше завдання адвоката — встановити реальний процесуальний статус військовослужбовця.

Необхідно з'ясувати, чи зареєстровано кримінальне провадження, який орган проводить досудове розслідування, хто є слідчим та прокурором, яка правова кваліфікація зазначена в ЄРДР, чи повідомлено особі про підозру, чи існують судові рішення щодо запобіжного заходу або розшуку.

Якщо необхідної інформації немає, адвокат може отримувати її шляхом адвокатських запитів та використовувати інші передбачені КПК і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інструменти.

Після цього визначається стратегія. Якщо є передбачені законом підстави для застосування частини п'ятої статті 401 КК України, необхідно організувати процедуру повернення, отримати письмову згоду командира на продовження служби та належним чином оформити звернення до слідчого, прокурора або суду.

Якщо ж підстав для такого звільнення немає — наприклад, особі інкримінують декілька самостійних епізодів СЗЧ, — стратегія захисту повинна бути іншою. Обіцяти військовослужбовцю «закрити СЗЧ через повернення» за таких обставин було б юридично некоректно.

Чому причини СЗЧ все одно мають значення

Стан здоров'я, відсутність належного лікування, наслідки поранення, психологічне виснаження, складні сімейні обставини або конфлікт усередині підрозділу самі по собі не означають автоматичного звільнення від кримінальної відповідальності.

Однак і ігнорувати ці обставини не можна.

Медичні документи, висновки ВЛК, історія лікування, рапорти, звернення до командування, документи щодо сімейних обставин та інші матеріали можуть мати значення для оцінки фактичних обставин події, доводів сторони захисту, мотивів поведінки військовослужбовця, а залежно від конкретної справи — для кваліфікації діяння та вирішення питання про відповідальність.

Тому одна з помилок — починати збирати такі документи лише перед судовим засіданням. Доказова позиція формується значно раніше.

Що робить адвокат у справі про СЗЧ

Юридичний супровід повернення після СЗЧ — це не лише присутність адвоката на допиті або в суді.

Спочатку необхідно відновити повну картину справи: коли військовослужбовець залишив місце служби, що цьому передувало, чи були рапорти та звернення, чи проходив він лікування, чи контактував із частиною після залишення служби, чи існує кримінальне провадження та на якій стадії воно перебуває.

Після цього адвокат визначає, чи може застосовуватися механізм звільнення від кримінальної відповідальності, допомагає оформити необхідні заяви та клопотання, комунікує з військовою частиною, слідчим і прокурором, контролює рух процесуальних документів та представляє військовослужбовця в суді.

Практична складність таких справ полягає в тому, що одночасно доводиться працювати у двох площинах — військово-адміністративній та кримінально-процесуальній. Отримання відношення чи згоди від частини ще не означає закриття кримінального провадження, а домовленість зі слідчим не замінює документів, які має оформити військова частина.

Через це послідовність дій часто має не менше значення, ніж сам факт повернення.

Коли звертатися до адвоката

Оптимальний момент — до фактичного повернення, коли військовослужбовець уже прийняв рішення продовжити службу, але ще не почав самостійно звертатися до різних органів.

У такій ситуації можна спочатку перевірити кримінальне провадження та правову кваліфікацію, визначити, чи відповідає випадок вимогам частини п'ятої статті 401 КК України, підібрати військову частину, готову надати письмову згоду, і лише після цього послідовно пройти процедуру.

Якщо військовослужбовець уже повернувся, отримав підозру, був затриманий або справа передана до суду, це не означає, що можливості для захисту вичерпані. Але алгоритм буде іншим і залежатиме від стадії кримінального провадження та вже вчинених процесуальних дій.

Що важливо запам'ятати

Повернення після СЗЧ і звільнення від кримінальної відповідальності — пов'язані, але не тотожні процедури. Самого бажання продовжити службу недостатньо, так само як недостатньо просто прибути до військової частини.

Закон дає реальний механізм для військовослужбовця, який під час воєнного стану вперше вчинив правопорушення, передбачене статтею 407 або 408 КК України, добровільно заявив про намір продовжити службу та отримав письмову згоду командира. Але скористатися цим механізмом необхідно процесуально правильно.

У справах про СЗЧ ціна помилки особливо висока: неправильна послідовність дій, відсутність необхідного документа або неврахований другий епізод можуть повністю змінити перспективу кримінального провадження. Тому перед поверненням до служби доцільно спочатку встановити свій процесуальний статус і визначити правовий алгоритм дій разом з адвокатом.