Право військовослужбовця на соціальний захист не втрачає чинності навіть в умовах воєнного стану. Про це свідчить судова практика Верховного Суду, яка останніми місяцями системно розвивається у справах поранених бійців. Аналіз відповідних рішень Касаційного адміністративного суду у складі ВС демонструє, як суди формують баланс між військовою необхідністю, правами людини та принципом пропорційності під час розгляду таких спорів.

Зростання кількості справ і потреба в єдності правозастосування

Станом на вересень 2025 року у провадженні КАС ВС перебуває понад 39 тисяч справ, з яких близько 16 % стосуються питань мобілізації, військової служби та соціального захисту ветеранів. Така кількість свідчить про системний характер проблем, які потребують єдиних підходів до правозастосування.

Верховний Суд регулярно готує огляди судової практики у цій категорії спорів, що дозволяє юристам орієнтуватися у змінах законодавства, застосовувати сформовані висновки й ефективно захищати права військових навіть на досудовій стадії.

Основні проблеми: швидкоплинне законодавство, докази та людський фактор

Серед найактуальніших викликів — часті зміни законодавства, недосконалість доказової бази та дефіцит кадрів у судах, особливо прифронтових. У таких умовах ключова роль у забезпеченні захисту прав переходить до правників.

Юристам необхідно своєчасно реагувати на зміни у спеціальних актах, особливо у постановах уряду, що регулюють виплати та соціальні гарантії. Глибоке розуміння практики ВС дозволяє уникати судових помилок і вирішувати частину питань ще до подання позову.

Співвідношення загального та спеціального законодавства

У справах щодо грошового забезпечення поранених військових суди послідовно виходять із пріоритету спеціального законодавства, прийнятого на період воєнного стану. Так, при вирішенні спорів щодо додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів № 168 від 28 лютого 2022 року, суди застосовують положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і відповідний Порядок виплати грошового забезпечення, затверджений наказом Міноборони № 260 від 7 червня 2018 року. Такий підхід забезпечує узгодженість норм і дозволяє уникнути колізій між загальними та спеціальними актами.

Довідка про обставини поранення: ключовий документ для захисту прав

У постанові Верховного Суду від 6 березня 2025 року у справі № 380/13595/24 визначено, що довідка про обставини травми є офіційним документом, який підтверджує факт поранення під час виконання військового обов’язку. 

Суд наголосив: законодавство не встановлює строку для звернення по цю довідку, тому військовослужбовець може подати запит у будь-який час після поранення.
Відсутність довідки не може вважатися провиною військового, адже вона є елементом процедури, яка залежить від дій командування.

Виплати після тривалого лікування: коли винагороду можуть продовжити

Верховний Суд у постанові від 19 червня 2025 року у справі № 480/9155/23 роз’яснив порядок продовження виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають на лікуванні понад чотири місяці. Такі виплати можливі за наявності висновку ВЛК про потребу в подальшому лікуванні та рішення командира частини про його продовження.

Суд підкреслив, що тривалість відпустки для лікування визначається характером захворювання, а не формальним часовим обмеженням, якщо є медичне обґрунтування.

Дисциплінарна відповідальність і виплати: коли санкція не означає позбавлення права

Окрема категорія спорів стосується позбавлення військових додаткової винагороди через дисциплінарні стягнення.

У справі № 420/6259/23 (постанова від 24 квітня 2025 року) Верховний Суд визнав, що притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, наприклад за «сувору догану», не виключає можливості позбавлення додаткової винагороди, якщо це передбачено спеціальними нормативними актами.

Суд підкреслив, що така ситуація не є подвійним покаранням, адже дисциплінарне стягнення і невиплата мають різну правову природу.

Баланс прав і військової необхідності

Судова практика у справах поранених військових демонструє прагнення Верховного Суду знайти співмірність між правами людини і військовими потребами. Адміністративне судочинство залишається механізмом контролю за діями суб’єктів владних повноважень, водночас не створюючи перешкод обороноздатності держави. Як підкреслює Верховний Суд, завдання юристів — «озброїти військових правом», використовуючи єдину судову практику як гарантію стабільності і передбачуваності рішень.

ASAP Lawyers нагадує: аналіз судової практики Верховного Суду, особливо в умовах війни, є інструментом не лише для захисту прав військовослужбовців, а й для зміцнення правової держави загалом.