Сьогодні адвокати дедалі частіше стикаються з питаннями військового обліку — як у роботі з працівниками підприємств, так і в консультуванні громадян, які мають статус призовників, військовозобов’язаних або резервістів. Ця сфера швидко змінюється, і незнання нових норм може коштувати клієнту роботи або створити ризик адміністративної відповідальності.

Законодавча база: нові правила електронних документів і відповідальність роботодавця

Основу правового регулювання становить Постанова Кабінету Міністрів України №1487, яка визначає порядок організації, ведення та перевірки військового обліку призовників, військовозобов’язаних і резервістів. Саме вона зобов’язує підприємства до 1 лютого кожного року видавати наказ про стан ведення військового обліку, в якому мають бути прописані завдання для відповідальних осіб, графіки перевірок і заходи з підвищення кваліфікації.

У 2024 році набрала чинності Постанова КМУ №559, що запровадила новий порядок створення та видачі військово-облікових документів. Відтепер електронні документи з QR-кодом мають таку ж юридичну силу, як і паперові, — це означає, що роздруківка з додатку «Резерв+» є повноцінним військово-обліковим документом.

Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» (ст. 29) гарантує збереження місця роботи, посади і середнього заробітку для працівників, призваних на службу або збори. Водночас стаття 119 Кодексу законів про працю закріплює відповідні гарантії для тих, хто виконує обов’язки у територіальній обороні.

Варто пам’ятати і про Інструкцію №455 МОЗ, яка регулює проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Саме цей документ визначає порядок медичного обстеження, а його результати є правовою підставою для подальших рішень ТЦК та СП.

Документи, які має мати кожне підприємство

Для належного ведення військового обліку роботодавець зобов’язаний мати положення про відповідальних осіб, наказ про їх призначення та списки персонального військового обліку — вони оновлюються щороку до 25 січня. Крім того, формуються списки осіб, яким видано мобілізаційні розпорядження або які заброньовані на період мобілізації.

Особливу увагу варто звернути на відомість оперативного обліку, яка ведеться згідно з додатком 12 до Порядку №1487. У ній відображаються всі дані щодо призовників і резервістів, а сама відомість може зберігатися в електронній формі, за умови дотримання вимог Типової інструкції з документування управлінської інформації (Постанова КМУ №55 від 17.01.2018).

Для кожного працівника обов’язковими є:

• паспорт громадянина України;

• військово-обліковий документ (паперовий або електронний);

• за потреби — підтвердження нової адреси проживання.

Журнал перевірки стану військового обліку після закінчення зберігається сім років, тому роботодавець несе відповідальність за його ведення і архівування.

Виконання розпоряджень ТЦК та СП: як діяти адвокату і роботодавцю

Коли працівник отримує повістку, він має повідомити роботодавця — письмово або електронно. У відповідь підприємство видає наказ про відсутність працівника на роботі у зв’язку з прибуттям до ТЦК, де табелювання позначається кодом «ІН» (22). Повістка при цьому не є мобілізацією: працівник може бути визнаний непридатним або тимчасово не придатним, а середній заробіток за час відсутності все одно зберігається.

Під час проходження ВЛК за працівником зберігаються місце роботи, посада і середня зарплата. Правовим підтвердженням є довідка лікувального закладу, засвідчена підписом і печаткою. Разом із повісткою вона є достатньою підставою для наказу про увільнення від роботи.

Якщо працівника викликано на навчальні збори, діє стаття 29 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу»: за ним зберігається посада, місце роботи і середній заробіток. Якщо збори збігаються з відпусткою, вона переноситься (Наказ Міноборони №80 від 12.03.2007).

У випадку призову під час мобілізації роботодавець оформлює наказ про увільнення від роботи зі збереженням посади та місця роботи (табельний код «І»). Після демобілізації працівник має надати військовий квиток або довідку про проходження служби.

Строки для кадрових дій чітко визначені: зміни у списках подаються протягом п’яти днів, повідомлення до ТЦК — до п’ятого числа кожного місяця, а дані про осіб, які досягли граничного віку перебування в запасі, — у семиденний строк.

Територіальна оборона і гарантії збереження середнього заробітку

Система територіальної оборони складається з трьох елементів — військової, цивільної та військово-цивільної складових. Якщо працівник проходить службу у складі військових частин Сил територіальної оборони ЗСУ, на нього поширюються всі гарантії, передбачені частиною 3 статті 119 КЗпП України: зберігаються місце роботи, посада і середня заробітна плата. Це прирівнюється до мобілізації.

Водночас якщо особа бере участь у цивільній складовій тероборони — наприклад, у добровольчих формуваннях громад або виконує громадські завдання за контрактом — такі відносини не є військовою службою. У цьому випадку норма ч.1 ст.119 КЗпП не має прямої дії, і збереження зарплати можливе лише тоді, коли це прямо передбачено законодавством про виконання державних і громадських обов’язків у робочий час.

Висновок

Для адвоката, який супроводжує питання військового обліку, важливо не лише знати норми законодавства, а й уміти перекласти їх у практичні алгоритми дій — від перевірки документів клієнта до підготовки наказів підприємства чи комунікації з ТЦК.

Сучасна правнича допомога у таких питаннях вимагає точності, оперативності та розуміння реальної практики. Саме тому команда ASAP Lawyers системно відстежує зміни у сфері військового обліку, мобілізації та трудових гарантій, аби надавати клієнтам не просто консультації, а покрокові рішення, адаптовані до конкретної ситуації.