Січень 2026 року приніс одразу кілька показових рішень судів, які по-різному відповіли на одне й те саме практичне питання: коли штрафи ТЦК та СП (або інших уповноважених органів) є законними, а коли — «розсипаються» через брак доказів і процесуальні помилки. Для бізнесу, органів місцевого самоврядування та самих військовозобов’язаних ці кейси важливі тим, що в них суди фактично формують стандарти: які докази треба мати на руках, як має бути виписана постанова, і що вважається поважною причиною неявки.

Команда ASAP Lawyers продовжує моніторинг судової практики у справах мобілізації, бронювання та військового обліку — і нижче зібрали ключові висновки за рішеннями, ухваленими на початку січня 2026 року.

Військово-облікові документи та «Резерв+»: суд не «додумає» доказ за вас

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 05.01.2026 у справі №576/1960/25 (провадження №2-а/576/4/26) стало показовим у частині доказування наявності військово-облікового документа. Позивача оштрафували на 34 000 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП — під час перевірки було встановлено відсутність військово-облікових документів.

Позивач посилався на те, що має документ у застосунку Резерв+, однак ключова проблема — у матеріали справи він не подав жодного підтвердження: ні паперового документа, ні електронного витягу/відображення даних з застосунку. Суд окремо звернув увагу й на процесуальні аргументи про «неповідомлення» — їх спростував протокол, де було видно, що особа була присутня при складанні та знала про час і місце розгляду.

Практичний сенс цього рішення простий: посилання на наявність електронного ВОД без доказу — не працює. Якщо стратегія захисту базується на «в мене все є в застосунку», у суд потрібно принести саме доказ (витяг/скрин/інший належний носій) і прив’язати його до дат подій.

Відповідальність за ведення військового обліку в установах і громадах: вирішує конкретика в постанові та докази перевірки

У двох справах суди розглянули штрафи за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, але дійшли різних результатів — саме через якість оформлення матеріалів і доказову базу.

2Коли постанову скасовують: немає конкретизації дій, немає доказів, не з’ясовані обставини

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05.01.2026 у справі №944/4517/НОМЕР_1 (провадження №2-а/463/2/26) стосувалося відповідальної особи за військовий облік у КП «Благоустрій-Янів». Суть претензії — «облік не ведеться/документи не надані», посилання на порушення Порядку за постановою Кабінет Міністрів України №1487.

Але суд поставив питання руба: у постанові не було конкретизації, у чому саме проявилася об’єктивна сторона правопорушення, і не було посилань на докази, на яких ґрунтується висновок про вину. Додатково суд звернув увагу на строки: постанова про притягнення була винесена фактично до завершення строку, який надавався на усунення недоліків в акті перевірки. Також суд підкреслив вимоги ст. 280 КУпАП: орган, який розглядає справу, має встановити всі істотні обставини — і довести їх належними доказами.

Фінал — постанову скасовано, провадження закрито.

Коли штраф «встояв»: посадовий статус, обов’язки та нормативна рамка підтверджені

Натомість Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.01.2026 у справі №303/7308/25 (провадження №2а/303/91/25) демонструє іншу ситуацію: суд встановив, що позивачка дійсно є посадовою особою, відповідальною за ведення військового обліку (посадова інструкція, розпорядження, ознайомлення під підпис), а нормативна база щодо організації такого обліку застосована коректно (зокрема, положення Порядку №1487).

У цій конфігурації суд виходив із того, що обов’язок був визначений і закріплений, а отже ризик відповідальності за неналежне виконання є реальним.

Звідси головний висновок для підприємств і громад: у спорах за 210-1 суди дуже «приземлено» дивляться на речі — хто саме відповідальний, якими документами це підтверджено, що саме не зроблено, і чим це доведено. Без цієї конкретики штрафи часто не витримують перевірки судом.

Неявка за повісткою: поважна причина + своєчасне повідомлення = відсутність складу правопорушення

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.01.2026 у справі №127/32442/25 (провадження №2-а/127/294/25) стосувалося протоколу за ч. 3 ст. 210 КУпАП через неявку за повісткою. Позивач у протоколі одразу вказав причину: лікарняний у день явки та подальше дообстеження, і надав документи до ТЦК та СП.

Суд встановив ключове: причина була поважною, про неї повідомлено своєчасно, підтвердження належне. Додатково суд звернув увагу на юридичну якість кваліфікації: в постанові особі одночасно інкримінували порушення норм мобілізаційного законодавства та правил військового обліку, але відповідальність обрали за тією статтею, склад якої належно не доведений.

Результат — суд не встановив події та складу адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у діях позивача.

Для практики це рішення важливе тим, що воно підсилює «формулу захисту»: пояснення в день події + документальне підтвердження + фіксація факту подання документів (вхідний, відмітка, рекомендований лист тощо). Саме цей ланцюг часто стає вирішальним.

Межі повноважень ТЦК і військової частини: «відстрочка» не перевіряється командиром постфактум

Окремим блоком стоїть Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.01.2026 у справі №560/12708/25, де позивач просив зобов’язати військову частину прийняти рішення про звільнення з військової служби та виключити зі списків особового складу.

Суд у мотивувальній частині чітко розмежував компетенцію: питання наявності підстав для відстрочки за мобілізацією належить до процедур, які встановлюються на етапі призову, і військова частина не наділена повноваженнями перевіряти підстави для відстрочки та оформлювати її. Водночас наказ командира про зарахування до списків особового складу був визнаний правомірним — як виданий у межах повноважень та на підставі документів прибуття/списків.

Це рішення важливе для розуміння стратегії: коли спір стосується відстрочки/підстав призову, адресувати вимоги «не за компетенцією» (до військової частини замість уповноважених органів) — ризиковано.

Що ці рішення означають на практиці

У цих кейсах суди послідовно показали два підходи:

1. Для громадян: якщо ви посилаєтесь на «Резерв+» або на поважну причину неявки — це має бути доказ, а не твердження. І бажано — з фіксацією дати та факту подання до ТЦК та СП.

2. Для роботодавців/КП/органів місцевого самоврядування: ризики за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зростають там, де не визначено відповідальну особу, немає посадових документів, або немає системного ведення обліку за Порядком №1487. Але так само зростають і шанси на скасування штрафу, якщо постанова «порожня»: без конкретики, без доказів і без дотримання процедурних вимог.

ASAP Lawyers і надалі відстежує ці тренди та працює з клієнтами над тим, щоб захист у справах військового обліку, бронювання й мобілізації спирався не на емоції, а на доказовий стандарт, який реально приймає суд.