У 2025 році Кабінет Міністрів знову спробував обмежити розмір військових пенсій — цього разу шляхом запровадження понижувальних коефіцієнтів. Уряд послався на воєнний стан та потребу збалансувати видатки бюджету, однак і цього разу такі обмеження не знайшли підтримки в судах. Спробуємо розібратися, чи може підзаконний акт звужувати виплати, встановлені спеціальним законом, та яку правову позицію зайняли українські суди у 2025 році.

Традиція обмежувати військові пенсії має довгу історію. З початку 1990-х, у період найгостріших економічних труднощів, уряд неодноразово намагався стримати видатки саме через цю категорію соціальних виплат. Замість того щоб вносити зміни до спеціального Закону №2262-ХІІ, який чітко визначає порядок призначення та обчислення військових пенсій, виконавча влада діяла переважно підзаконними актами — від граничних розмірів до системи знижувальних коефіцієнтів. У 2016 році Конституційний Суд поставив крапку у подібних підходах, визнавши неприпустимими будь-які спроби обмежувати військові пенсії інакше, ніж через зміни до спеціального закону. Однак уже 2025 рік засвідчив, що така практика знову повертається.

Запроваджена Кабінетом Міністрів постанова від 03.01.2025 №1 базується на статті 46 Закону про Державний бюджет, яка дозволила Уряду встановити порядок виплати пенсій, що перевищують десять прожиткових мінімумів. Такий поріг для 2025 року становив суму 23 610 грн. Далі Постанова запровадила цілу систему коефіцієнтів, що зменшували частину пенсії, яка перевищувала це значення. Уряд пояснив це необхідністю економії бюджетних коштів в умовах війни. При цьому варто пам’ятати, що стаття 46 Конституції, яка гарантує право на пенсію, не входить до переліку прав, які можуть бути обмежені під час воєнного стану.

Перші судові рішення 2025 року підтвердили: повторити практику обмеження військових пенсій уряду не вдалося. Показовою стала справа №420/14485/25, у якій пенсіонер оскаржив зменшення своєї пенсії з 29,6 тис. грн до 26,2 тис. грн. Пенсійний фонд посилався на постанову Кабміну та норми бюджету, однак суди першої та апеляційної інстанцій одностайно визнали такі аргументи безпідставними. Вони нагадали, що Закон №2262-ХІІ має пріоритет над бюджетними нормами, а його положення не передбачають застосування жодних коефіцієнтів для обмеження пенсій. Крім того, суд окремо зазначив: якщо позивач раніше вже отримав рішення про виплату пенсії без обмежень, повторна спроба зменшити її розмір порушує принцип остаточності судового рішення (res judicata).

Точка зору вищої судової інстанції виявилася так само однозначною. Верховний Суд у постанові від 11.09.2025 у справі №120/1081/25 підкреслив: Закон про Держбюджет не має вищої юридичної сили, ніж спеціальні закони. Норми бюджету не можуть змінювати порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, оскільки така компетенція належить виключно Верховній Раді. Будь-яке звуження змісту конституційного права на соціальний захист через підзаконний акт є неприпустимим. Верховний Суд прямо вказав, що постанова Кабміну від 03.01.2025 №1 встановлює додаткове регулювання, якого не існує в Законі №2262-ХІІ, а отже, порушує принцип верховенства права.

Суди всіх інстанцій фактично сформували спільну позицію: пріоритет має спеціальний закон, а не бюджетні норми. Уряд може змінити порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців тільки шляхом внесення змін до Закону №2262-ХІІ та виключно з дотриманням конституційної процедури. Понижувальні коефіцієнти, встановлені постановою Кабміну, не можуть бути підставою для зменшення пенсій, призначених відповідно до спеціального закону.

Попри це, Пенсійний фонд продовжує оскаржувати такі рішення, створюючи додаткове фінансове навантаження на державу та правову невизначеність для пенсіонерів. Ефективнішим вирішенням ситуації було б припинення застосування положень, які вже визнані судами незаконними, та приведення адміністративної практики у відповідність до чинного законодавства.

Ситуація навколо понижувальних коефіцієнтів у 2025 році має значення далеко не лише для військових пенсіонерів. Вона демонструє дієвість судового контролю в умовах війни та підтверджує, що жодні бюджетні аргументи не можуть підміняти собою закон. Для військових пенсіонерів це означає просте, але важливе: свої права можна й потрібно відстоювати виключно у правовому полі, спираючись на усталену судову практику та конституційні гарантії соціального захисту.