Самовільне залишення військової частини під час воєнного стану може мати наслідком кримінальну відповідальність. Водночас законодавство передбачає механізм, за якого військовослужбовець, який уперше вчинив відповідне правопорушення та вирішив повернутися до служби, за визначених умов може бути звільнений від кримінальної відповідальності.

Однак між рішенням «я повертаюся» і закриттям кримінального провадження є юридична процедура. Сам факт прибуття до військової частини не означає, що провадження автоматично припиняється, а відсутність правильно оформлених документів або помилки у взаємодії зі слідчим, прокурором та військовою частиною можуть суттєво змінити подальший розвиток справи.

Тому перед поверненням після СЗЧ важливо розуміти не лише те, куди прибути, а й що має відбутися з кримінальним провадженням після повернення.

Що загрожує за СЗЧ під час воєнного стану

Кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби передбачена статтею 407 Кримінального кодексу України. Для військовослужбовця принципове значення мають конкретні обставини: коли і за яких умов він залишив місце служби, скільки часу був відсутній, чи мав намір повернутися, чи вчиняв таке правопорушення раніше, що стало причиною залишення частини та які дії він здійснив після цього. Окремо необхідно відрізняти самовільне залишення частини від дезертирства, відповідальність за яке встановлена статтею 408 КК України. Визначальним для дезертирства є мета ухилитися від військової служби, тому юридична кваліфікація залежить не лише від факту відсутності військовослужбовця у частині.

Самостійно робити висновок про те, за якою саме статтею кваліфіковані дії, лише на підставі тривалості відсутності не варто. Необхідно встановити, чи зареєстроване кримінальне провадження, який орган проводить розслідування, яку правову кваліфікацію зазначено та який процесуальний статус має військовослужбовець.

Причини СЗЧ можуть бути дуже різними. На практиці серед них зустрічаються проблеми зі здоров'ям та лікуванням, психологічне виснаження після бойових завдань, складні сімейні обставини, конфлікти з командуванням, неможливість домогтися переведення або направлення на лікування. Для людини ці обставини можуть бути визначальними. Однак з погляду кримінального права сама наявність поважної життєвої причини ще не означає автоматичного звільнення від відповідальності. Водночас обставини, за яких військовослужбовець залишив частину, не можна ігнорувати. Медичні документи, звернення до командування, рапорти, висновки лікарів, документи щодо сімейних обставин та інші докази залежно від конкретної справи можуть мати значення для побудови захисту. Тому одна з помилок — розглядати всі випадки СЗЧ як однакові. Правова стратегія військовослужбовця, який вирішив добровільно повернутися до служби, може принципово відрізнятися від захисту у справі, де особа заперечує склад кримінального правопорушення або його кваліфікацію.

Повернувся до служби — кримінальну справу закриють?

Не автоматично. Це один із найважливіших моментів, який необхідно розуміти військовослужбовцю перед поверненням. Якщо відомості про СЗЧ уже внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження існує незалежно від того, що людина згодом повернулася до війська. Повернення має важливе юридичне значення, але саме по собі не анулює кримінальне провадження. Для його завершення із застосуванням передбаченого законом механізму необхідно пройти відповідну процедуру.

Закон передбачає спеціальний механізм для військовослужбовців, які під час воєнного стану вперше вчинили кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407 або 408 КК України, та вирішили повернутися до проходження військової служби.

Для застосування такого механізму недостатньо просто з'явитися у військовій частині. Необхідна сукупність передбачених законом умов, серед яких принципове значення мають добровільне рішення повернутися до місця проходження військової служби та письмова згода командира військової частини на продовження служби. При цьому питання про звільнення від кримінальної відповідальності вирішує не командир військової частини і не слідчий.

Остаточне рішення приймає суд у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку. Тому схема «повернувся до частини — питання закрите» юридично неправильна.

Навіщо потрібна письмова згода командира

Письмова згода командира військової частини на продовження військової служби є одним із ключових документів для застосування спеціального механізму звільнення від кримінальної відповідальності. І саме тут на практиці можуть починатися труднощі. Військовослужбовець може бути готовим повернутися, але це ще не означає, що всі необхідні документи автоматично будуть оформлені. Потрібно визначити частину, в якій він продовжуватиме службу, отримати належним чином оформлену згоду та забезпечити, щоб ця інформація потрапила до органу досудового розслідування і прокурора. Тому домовленість на рівні усної розмови з представником військової частини не варто ототожнювати з виконанням установленої законом процедури.

Якщо стратегія захисту передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з поверненням до служби, документальне оформлення кожного етапу має принципове значення.

Що відбувається з кримінальним провадженням далі

Після повернення військовослужбовця питання необхідно вирішувати не лише з військовою частиною, а й у межах кримінального провадження. Насамперед потрібно встановити, який орган проводить досудове розслідування та хто є процесуальним керівником. Якщо військовослужбовець цієї інформації не має, адвокат може встановлювати її, зокрема шляхом направлення адвокатських запитів та вчинення інших передбачених законом дій. Далі до матеріалів провадження мають бути належним чином долучені документи, які підтверджують обставини повернення та виконання передбачених законом умов.

Якщо для звільнення від кримінальної відповідальності існують законні підстави, питання переходить у процесуальну площину: прокурор звертається до суду з відповідним клопотанням, а суд перевіряє наявність передбачених законом умов та ухвалює рішення.

Отже, між фактичним поверненням військовослужбовця та юридичним завершенням кримінального провадження існує кілька окремих етапів.

Чи можна спочатку повернутися, а потім розбиратися з документами

Фізично — так. Але з погляду захисту це не завжди оптимальний варіант. Проблема полягає в тому, що після повернення військовослужбовець одночасно взаємодіє з військовою частиною та залишається учасником кримінального провадження. Його пояснення, заяви, документи та процесуальна поведінка можуть мати значення для подальшої справи. Саме тому бажано ще до здійснення ключових дій розуміти, який юридичний результат планується отримати.

Якщо метою є повернення на службу із подальшим звільненням від кримінальної відповідальності, дії мають бути спрямовані на виконання саме цього механізму.

Якщо ж у справі є підстави заперечувати кваліфікацію, подію чи склад кримінального правопорушення, стратегія може бути іншою.

Намагатися одночасно реалізовувати взаємовиключні правові позиції небезпечно.

Що робити, якщо СЗЧ було пов'язане зі здоров'ям

Поширена ситуація — військовослужбовець залишає частину після тривалих проблем зі здоров'ям, безрезультатних звернень щодо лікування або через різке погіршення фізичного чи психологічного стану.

У такому випадку важливо зберегти та зібрати медичні документи. Значення можуть мати виписки, висновки лікарів, результати обстежень, направлення, довідки про лікування, рапорти щодо направлення на лікування або ВЛК, докази звернень до командування та інші документи, які дозволяють відновити хронологію подій. Не варто виходити з припущення, що слідчий сам встановить усі ці обставини. Якщо певний факт має значення для захисту, його потрібно належним чином підтверджувати.

Аналогічний підхід застосовується до сімейних та інших обставин, на які посилається військовослужбовець.

Чому не варто давати пояснення без розуміння стратегії захисту

Бажання військовослужбовця якнайшвидше «все пояснити» слідчому зрозуміле, але детальні пояснення без попереднього аналізу справи можуть створити додаткові проблеми.

Людина може неправильно описати послідовність подій, використати юридично значимі формулювання, не усвідомлюючи їх наслідків, або повідомити відомості, які згодом суперечитимуть документам. Це не означає, що потрібно приховувати обставини чи повідомляти неправдиву інформацію. Йдеться про інше: перш ніж визначати обсяг та зміст процесуальних пояснень, необхідно знати матеріали справи, правову кваліфікацію та розуміти обрану стратегію захисту.

Робота адвоката в таких справах не починається і не закінчується судовим засіданням. Спочатку необхідно встановити фактичні обставини: коли відбулося СЗЧ, що йому передувало, чи зареєстроване кримінальне провадження, який орган проводить розслідування, чи вручалася підозра та які документи вже існують у справі. Після цього визначається стратегія.

Якщо військовослужбовець хоче повернутися до служби та існують передбачені законом підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, адвокат може супроводжувати комунікацію з військовою частиною, отримання необхідних документів, взаємодію зі слідчим і прокурором та подальший розгляд питання судом.

Якщо підстав для такого механізму немає або обставини справи потребують іншої стратегії, завданням захисту стає оцінка доказів обвинувачення, кваліфікації дій військовослужбовця та обставин, які можуть впливати на кримінальну відповідальність і покарання.

Тобто адвокат повинен не просто «допомогти повернутися», а провести військовослужбовця через дві паралельні процедури — повернення до військової служби та вирішення кримінального провадження.

Коли звертатися до адвоката

Оптимальний момент — до початку фактичного повернення або одразу після того, як військовослужбовець дізнався про кримінальне провадження. Це дозволяє ще до спілкування зі слідчим встановити процесуальну ситуацію, перевірити можливість застосування механізму звільнення від кримінальної відповідальності, зібрати необхідні документи та визначити правильну послідовність подальших дій. Якщо людина вже повернулася до служби, це не означає, що звертатися пізно. Необхідно перевірити, що відбулося з кримінальним провадженням після повернення і чи розпочата процедура його належного завершення.

Найгірший варіант — вважати, що після повернення питання вирішилося саме собою, а через певний час з'ясувати, що кримінальне провадження продовжується.

Головне, що потрібно пам'ятати

Повернення після СЗЧ і звільнення від кримінальної відповідальності — не одна юридична дія.

Військовослужбовець може фактично повернутися до виконання обов'язків, але кримінальне провадження щодо попереднього СЗЧ продовжуватиметься, доки воно не буде завершене у встановленому законом порядку.

Тому у справі потрібно контролювати обидва процеси: належне оформлення повернення до військової служби та процесуальне вирішення кримінального провадження.

Чим раніше визначена правова стратегія, тим меншим є ризик, що помилка в документах, необережне пояснення або відсутність необхідної згоди військової частини ускладнять застосування передбаченого законом механізму.