Поняття «у розшуку» для військовозобов’язаного останні місяці стало майже синонімом публічної стигми. Проте судова практика початку жовтня демонструє: сам по собі запис у застосунку «Резерв+» чи службове електронне звернення ТЦК до поліції — це ще не доведений проступок і не «поліцейський розшук» у класичному розумінні.

Розглянемо, як суди розмежовують технічні відмітки в реєстрах, адміністративну відповідальність і реальний «розшук», та за яких умов ці позначки підлягають виключенню.

Коли «порушник» у «Резерв+» — не порушник у праві

Донецький окружний адмінсуд прямо вказав: за відсутності факту притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП внесення відомостей про «порушення правил військового обліку» є безпідставним, а тому підлягає визнанню протиправним і виключенню з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (рішення від 03.10.2025 у справі №200/5197/25). У цій справі ТЦК не надав жодної постанови про накладення стягнення; позивач, навпаки, підтвердив актуалізацію своїх даних через «Резерв+». Суд констатував: без постанови, що набула чинності, немає і правових підстав для маркування особи як порушника та для «пошуку» з боку поліції.

Аналогічний підхід закріпив Дніпропетровський окружний адмінсуд: якщо постанови за ст. 210 чи 210-1 КУпАП немає, то підстав для внесення даних у реєстри про порушення і для звернення до поліції щодо доставлення особи — теж немає. Ба більше, суд додатково звернув увагу на належність оповіщення: повістка на завтра після дати її формування суперечить п. 34 Порядку №560; відсутність підтвердження вручення повісток — критична. За таких обставин дії ТЦК щодо електронного «розшукового» звернення до поліції визнано протиправними, а презумпцію невинуватості — такою, що застосовується в адмінпровадженні (рішення від 02.10.2025 у справі №160/23837/25).

Що насправді означає позначка у «Резерв+»

Другий апеляційний адмінсуд розставив важливі акценти: сама по собі примітка «Порушення правил військового обліку» в «Резерв+» не є доказом складу адмінправопорушення за ст. 210 КУпАП і не підтверджує провину особи. Йдеться про автоматичне формування звернення до поліції з метою доставлення для складання протоколу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто про процесуальну дію до встановлення вини, а не про вирок суспільної думки. Апеляція також нагадала: ТЦК не ведуть і не наповнюють бази поліцейського «розшуку» — їхні звернення лише запускають передбачену законом процедуру доставлення (постанова від 01.10.2025 у справі №520/8558/25).

Цю технічну природу підтвердив і Одеський окружний адмінсуд. Суд встановив, що дані в інформаційну підсистему поліції потрапляють автоматично з «Оберіга» через електронну взаємодію, а не шляхом «внесення в розшук» конкретним райвідділом поліції. В матеріалах відсутні відомості з криміналістичних баз, які свідчили б про «державний розшук» позивача, — відтак претензії до поліції про нібито незаконні дії відхилено (рішення від 01.10.2025 у справі №420/14229/25).

Строки мають значення: коли «розшук» виростає з простроченої справи

Окрема лінія захисту — процесуальні строки. Луцький міськрайонний суд детально застосував ч. 9 ст. 38 КУпАП: стягнення за ст. 210, 210-1 КУпАП під час особливого періоду може бути накладене протягом трьох місяців із дня виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення. Днем виявлення суд визнав наступний день після неявки за повісткою. Якщо постанову винесено після спливу тримісячного строку — вона протиправна і підлягає скасуванню. Саме це і сталося: постанову складено 31.05.2025, тоді як «виявлення» відбулося 19.10.2024. Додатково суд звернув увагу на відсутність підтвердження вручення повістки. Результат — скасування постанови і закриття провадження (рішення від 03.10.2025 у справі №161/14068/25).

Узагальнення для практики захисту

З наведених рішень вимальовується послідовна доктрина.

1. Перше: позначка у «Резерв+» — це не доказ вини, а технічний маркер запуску процедури доставлення. Без чинної постанови про адмінвідповідальність записи про «порушення» у реєстрі є надмірним втручанням і підлягають видаленню.
2. Друге: належне оповіщення — «камінь спотикання» для багатьох ТЦК. Порушення семиденного інтервалу явки, відсутність підтвердження вручення повістки чи інші дефекти повідомлення руйнують підстави для будь-якого «розшукового» руху.
3. Третє: процесуальні строки — не формальність. Запізніла постанова не легітимізує жодних похідних дій, у тому числі електронних звернень до поліції.
4. Четверте: поліцейські інформаційні системи в подібних справах здебільшого відображають автоматичний обмін даними з «Оберігом»; за відсутності доказів «державного розшуку» претензії саме до поліції є необґрунтованими.

Висновки ASAP Lawyers

Суди відмежовують «інформаційні позначки» у військово-облікових сервісах від юридично значущих фактів.

Щоб унеможливити «вічний технічний розшук», ключовим є доказовий контроль: чи була належна повістка, чи дотримано строки накладення стягнення, чи існує чинна постанова за ст. 210/210-1 КУпАП. Якщо відповідей «так» немає — відмітка про «порушення» і похідні дії ТЦК щодо звернень до поліції визнаються судами протиправними з обов’язком виключення таких даних із реєстрів (№200/5197/25, №160/23837/25).

Позначка у «Резерв+» сама по собі не доводить провину (№520/8558/25), а звинувачення поліції без наявності «державного розшуку» — безпідставні (№420/14229/25). Коли ж ТЦК таки виносить постанову — її законність впирається у належне повідомлення та «процесуальну арифметику» строків (№161/14068/25).

Практичний сенс простий: стратегія захисту має починатися з процесуальної гігієни документів і строків. Там, де процедура «кульгає», статус «у розшуку» не витримує перевірки в суді.