Додаткова винагорода військовослужбовцям: чи зберігається право під час лікування

Додаткова винагорода військовослужбовцям: чи зберігається право під час лікування

Аналіз постанови Верховного Суду від 04.06.2025 у справі №200/4201/23

Проблема виплати додаткової винагороди у період воєнного стану — одна з найгостріших для військовослужбовців, які тимчасово не можуть нести службу через лікування. Постанова Верховного Суду від 4 червня 2025 року у справі №200/4201/23 стала орієнтиром у визначенні того, хто саме має право на додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів №168 від 28 лютого 2022 року.

Суть справи

Позивач — військовослужбовець Національної гвардії України — вимагав визнати протиправною бездіяльність своєї військової частини, яка відмовила у нарахуванні додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за час перебування на лікуванні. Підставою позову було те, що захворювання (психічний розлад) пов’язане з проходженням служби, а отже, на думку військовослужбовця, він мав право на стимулюючу виплату. 

Проте військова частина відмовила, пославшись на відсутність підтвердженого факту виконання бойових завдань та на те, що лікування не було наслідком поранення чи травми, отриманої у зоні бойових дій.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій: право на додаткову винагороду відсутнє, якщо військовослужбовець тимчасово не виконує бойових чи спеціальних завдань.

Суд наголосив, що виплата у розмірі до 30 000 грн, передбачена пунктом 1 Постанови №168, є стимулюючою, а не компенсаційною. Вона покликана заохотити саме тих військових, хто фактично виконує бойові або спеціальні завдання, що підтверджується відповідними наказами чи розпорядженнями командування. Отже, сам факт проходження служби або перебування на лікуванні, навіть якщо захворювання пов’язане з умовами служби, не створює права на додаткову винагороду.

Винятки з правила

Верховний Суд уточнив важливий виняток: військовослужбовці, які лікуються внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, отриманих під час бойових дій, зберігають право на додаткову винагороду на період лікування. У таких випадках вважається, що особа тимчасово вибула зі строю саме через участь у виконанні бойового завдання.

Цю позицію Суд підкріпив посиланням на Наказ МВС №37 від 26.01.2023, який встановлює порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України.
Порядок прямо передбачає, що підставою для нарахування є виконання бойових (спеціальних) завдань або лікування після поранення, пов’язаного із захистом держави.

Застосування норм у часі

Позивач намагався обґрунтувати право на виплату посиланням на Постанову КМУ №836 від 09.08.2023, яка деталізувала умови отримання винагороди під час лікування. Втім, Верховний Суд відкинув цей аргумент, зазначивши, що зміни не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України) і тому не можуть поширюватися на правовідносини, які виникли навесні 2023 року.

Практичне значення рішення

Це рішення чітко розмежовує соціальні виплати (заробітне забезпечення, допомогу, медичне обслуговування), що надаються всім військовослужбовцям, і стимулюючу винагороду за Постановою №168, яка залежить виключно від фактичної участі у бойових діях або лікування після бойового поранення.

Фактично Верховний Суд підтвердив, що:

  • додаткова винагорода не є автоматичною частиною грошового забезпечення;

  • тимчасова непрацездатність через хворобу, навіть пов’язану зі службою, не створює права на цю виплату;

  • документальне підтвердження виконання бойових завдань є обов’язковою умовою для отримання додаткової винагороди;

  • зміни у нормативній базі не застосовуються до минулих періодів.

Висновки для правозастосування

Постанова Верховного Суду від 04.06.2025 у справі №200/4201/23 є важливим орієнтиром для юристів, які супроводжують спори у сфері грошового забезпечення військовослужбовців. Вона не лише уніфікує підхід судів, а й усуває правову невизначеність щодо меж дії Постанови №168, визначаючи, що додаткова винагорода — це не соціальна гарантія, а заохочення за участь у бойових діях.

Для адвокатів ця позиція — ще один аргумент у правильному формуванні позовних вимог і доказової бази. Для військових — чітке розуміння, у яких випадках вони можуть розраховувати на 30-тисячну винагороду, а в яких — ні.

ASAP Lawyers продовжує моніторити судову практику у справах щодо грошового забезпечення військовослужбовців та надає допомогу у спорах, пов’язаних із виплатами за Постановою №168.

У питаннях військових виплат дрібниць не буває — кожен документ і кожне формулювання можуть стати вирішальними.
Якщо потрібна консультація або підготовка звернення до суду — наші адвокати готові допомогти.

Напишіть нам

Будемо раді почувати ваші думки з приводу даної публікації