Військовий полон — це не вибір, а вимушений стан, який залишає глибокі фізичні та психологічні рани. Проте в Україні останнім часом спостерігається небезпечна тенденція: звільнені з полону військовослужбовці стикаються не з підтримкою та реабілітацією, а з кримінальними провадженнями. Їх обвинувачують за ст. 430 КК України («добровільна здача в полон»), а також за статтями про дезертирство чи самовільне залишення військової частини.

Прогалина у законодавстві

Головна проблема полягає у відсутності чіткого визначення «добровільної здачі в полон» та критеріїв, які відмежовують її від вимушеного потрапляння в полон через об’єктивні обставини:

• втрата боєздатності,

• повне оточення,

• відсутність боєприпасів,

• фізична неможливість чинити опір.

Ця правова невизначеність відкриває простір для довільного тлумачення та зловживань.

Приклади із практики

• Березень 2022 року. Український військовий потрапляє у полон до рф, де його катують і змушують під тиском дати «зізнання» про нібито добровільну здачу. Ці відео поширюються у пропагандистських цілях. Після трьох років неволі він повертається додому, але дізнається про кримінальне провадження за ст. 430 КК України.

• Харківщина, початок окупації. Досвідчений військовий, потрапивши в полон, зазнає тортур. Після звільнення його звинувачують у самовільному залишенні частини, і замість реабілітації він змушений доводити власну невинуватість.

Соціальні наслідки

Відкриття кримінальних проваджень проти військовополонених має руйнівні наслідки:

• відсутність виплат за час перебування в полоні;

• нестача коштів на лікування та реабілітацію;

• посилення психологічних травм та ізоляція;

• втрата довіри до держави та суспільства.

У довгостроковій перспективі це демотивує військовослужбовців, послаблює бойовий дух і створює атмосферу правової невизначеності.

Проблема доказування

Основними доказами обвинувачення часто стають:

• пропагандистські відео ворога;

• акти службових розслідувань.

Проте ігноруються ключові норми права:

• заборона використання свідчень, отриманих під катуванням (ст. 17 Женевської конвенції);

• конституційна норма про пріоритет життя та гідності людини (ст. 3 Конституції України);

• відсутність у міжнародному праві кваліфікації самого факту полону як злочину.

Міжнародні стандарти

Згідно з міжнародним гуманітарним правом, звільнені з полону військові мають право на реабілітацію, соціальну підтримку, медичну допомогу та відновлення у службі. Переслідування можливе лише у випадку наявності беззаперечних доказів умисної добровільної здачі.

Що потрібно змінити?

Українське законодавство потребує невідкладного вдосконалення. Зокрема:

1. Визначити поняття «добровільна здача в полон» і встановити критерії, що виключають кримінальну відповідальність.

2. Передбачити незалежну процедуру перевірки обставин полону.

3. Забезпечити соціальний захист і виплати за період перебування у неволі.

4. Внести зміни до ст. 430 КК України, щоб унеможливити кримінальне переслідування без належної оцінки доказів.

5. Закріпити презумпцію невинуватості для військовополонених.

6. Заборонити використання відео та свідчень, отриманих під тиском і катуванням.

Висновок

Полон — це не злочин, а наслідок війни та переваги противника. Держава повинна забезпечити, щоб українські воїни, які пройшли через полон, поверталися не як обвинувачені, а як захисники, що потребують відновлення і підтримки.

ASAP Lawyers моніторить судову практику та законодавчі ініціативи, які стосуються військовослужбовців, і наполягає: питання кримінального переслідування звільнених із полону потребує системного вирішення.