Обшук — чи не найпопулярніша слідча дія, яку правоохоронні органи намагаються проводити у більшості кримінальних проваджень. Люблять його слідчі через низку причин: раптовість, дієвість, можливість залучення великої кількості правоохоронців, суттєві обмеження прав осіб. Часто обшук супроводжується численними порушеннями прав і свобод. Одним зі способів їх фіксації є відеозйомка такої слідчої дії з боку осіб, у яких проводиться обшук.

На підставі чого знімати?

Як до, так і значний час після прийняття КПК обшуки залишалися найбільш свавільним інструментом тиску правоохоронців на бізнес і простих громадян. Безпідставні вилучення, повне блокування діяльності, пошкодження майна, численні порушення прав осіб — лише незначний перелік того, з чим доводилося стикатися бізнесу та правозахисникам у першій половині та середині 2010-х.

Чи не перші покращення у цій сфері були спрямовані на забезпечення дотримання прав його учасників та недопущення їх свавільного порушення.

Зокрема, ще наприкінці 2017 року були запроваджені:

• обов’язкова відеофіксація обшуку стороною обвинувачення (ч. 1 ст. 107, ч. 10 ст. 236 КПК);
• право безперешкодної відеозйомки обшуку сторони захисту (абз. 3 ч. 1 ст. 107 КПК).

І якщо перший обов’язок покликаний стримувати будь-які процесуальні порушення слідства, то право на зйомку обшуку з боку сторони захисту має на меті належну фіксацію процесуальних порушень під час його проведення.

При цьому не можна не згадати про важливий законодавчий недолік такого регулювання — цим правом наділена лише сторона захисту. До неї згідно з КПК належать підозрюваний (обвинувачений), захисник тощо. Натомість у разі обшуку на підприємствах, установах, організаціях про сторону захисту не йдеться.

Видається, що з метою захисту прав та інтересів інших учасників провадження така законодавча колізія має бути якнайшвидше вирішена, а право на безперешкодну відеозйомку обшуку повинне бути надане будь-якій особі, у житлі чи приміщенні якої він проводиться.

Безперешкодна зйомка vs таємниця досудового розслідування

Попри гарантоване законом право безперешкодної зйомки, воно часто ігнорується чи й порушується представниками слідства.

Найпоширеніший аргумент — обшук і все, що його стосується — таємниця досудового розслідування, яка не підлягає розголошенню. При цьому під час обшуків слідчі часто повідомляють, що у разі фіксації обшуку на особисті телефони, інші носії вони також будуть вилучені під час обшуку.

Однак очевидно, що такі твердження не відповідають законодавчим положенням. Дійсно, розголошувати відомості про хід і результати слідчих дій можливо лише з дозволу слідчого чи прокурора. Проте сама собою відеозйомка не повинна розумітися як розголошення таких відомостей.

А пряме законодавче положення, яке гарантує відповідне право, одночасно повинно встановлювати так само обов’язок для інших осіб (зокрема й слідства) утримуватися від порушення такого права.

Отже, можливість відеозйомки гарантується, а будь-які спроби завадити чи не допустити її незаконні.

Що і для чого знімати?

Рекомендуємо використовувати відеозйомку як спосіб фіксації ходу слідчої дії та порушень слідства. Так, під час процедури обшуку варто фіксувати:

• учасників слідчої дії з боку сторони обвинувачення (зокрема наявність у них повноважень на проведення обшуку, участь у ньому);
• особи понятих;
• порядок обшукування приміщень, час, обставини вилучення майна;
• майно, яке підлягає вилученню (у разі вилучення документів коробками та незабезпечення слідчим належного опису таких документів запис обшуку дасть змогу встановити, які саме документи були вилучені);
• власні зауваження, коментарі до проведення обшуку, наприклад, коментарі про безпідставність вилучення майна, необхідність залучення спеціаліста для огляду техніки, поширення на окремі речі та документи особливого режиму — адвокатської чи іншої охоронюваної законом таємниці.

Окремо доцільно фіксувати порушення з боку слідства:

• пошкодження майна;
• непропорційний тиск на учасників обшуку (залякування, погрози);
• порушення правил залучення адвоката до обшуку, його недопуск до обшуку чи інше порушення його прав;
• порушення вилучення майна, вилучення не того майна тощо;
• безпідставне вилучення техніки, наданої для огляду та копіювання інформації, що на ній міститься;
• фактичне проведення обшуку оперуповноваженим, а не слідчим/прокурором;
• підкидання документів, грошей та інших цінностей.

У такому разі відеозапис обшуку надалі може слугувати доказом протиправної та незаконної поведінки слідчих і прокурорів. Використати такий запис можливо:

• в суді при обґрунтуванні необхідності повернення майна;
• в суді для обґрунтування недопустимості доказів, вилучених під час обшуку, що супроводжувався порушеннями прав і свобод особи;
• при поданні дисциплінарних скарг на представників обвинувачення;
• при застосуванні непрямих методів захисту — скарг до бізнес-омбудсмена, залучення бізнес-асоціацій і громадськості.

Отже, відеозйомка обшуку — не тільки можливий, але й необхідний захід. Він не лише дає змогу в подальшому відтворити хід та процедуру обшуку, але й зафіксувати порушення, допущені під час його проведення. Такий запис може слугувати важливим доказом незаконних дій слідства та, як наслідок, передумовою для визнання доказів недопустимими.

Джерело